модно? молодежно? современно?

всегда себя задавал вопросом, какой кайф фотографировать шашлыки? да и не просто фотографирова, а и выставлять эти произведения искувств на показ.
это что "красіва"?? шо тут блядь красивого?? то что они на говно похожи?? или нада выебнуться что "я хавал шашлыки а ты?" да блять, я ел их тоже и??? в чем подвох??

у каждого из нас есть друзья, знакомые у котоых полюбомувфотогалереи есть альбом с названием "на пріродє" который будет составляться из фотографий где пацаны и тёлкі завісают па полнай!
например:

и подпись:"пад водачьку палші на ура!" и что я должен думать? "да я лох а ты крутой?" или надежда что какаято баба посмотрит на фоточку и подумает:" крутые пацаны, хотела б я отсосать у них"

а что дальше? а дальше в ход вступает большая артилерия!

вот Это уже Мастерклас, Это уже Уровень! просто Шыкарно... все учасники фото вышли на 5! вот Это КРАСІВА!!!


да и вообще в чем кайф?? пойти, пахавать, напиться и паказать фоткі друзям вкантактє.. это ахуенный отдых? и чем он ахуенный? в чем прелесть?

и на нашей улице как-нибудь перевернется грузовик с пряниками))

все будет х...

решил что надо уехать. еще куда не знал. хотелось куда то подальше от сюда. думал что с уездом забуду все о чем мне напоминал эти улицы, эти дома, эти люди, город, страна...
42 дня назад ты умерла и понял что оставаться тут жить не могу. хотелось к тебе.
Было почти 12 ночи. стоял на трассе уже 2 часа, все машины проезжали мимо. решил пройти чуть дальше и там дальше стопить. начал идти. забыл обо всем. услышал что кто то сигналит, оглянулся и яркий свет бил по глазам. не успев понять в чем дело и только после того как кто то из машины сказал:"давай садись уже, нам по пути" я понял что стою на трассе.
Сел в машину. играла спокойная мантрическая музыка. салон машины был голубого цвета. Водитель выглядел на лет 50. голубоглазый с длинными седыми волосами и бородой. на лице было много морщин.
ехали медленно, где то 60км/час. Полсе 15 минут езды заметил что трасса пустая. нет ни одной машины. стало немного страшно но было уже как то все равно. по этой дороге я ездил много раз, но как то не мог припомнить чтоб фонари ее ночью освещали по бокам был сосновый лес.

- я извиняюсь а куда вы едите? - спросил я.
- домой, а ты?
- еще не знаю, пока что с вами по пути, а там посмотрим. хочется куда то подальше в тихое место где есть горы и слышен шум моря и что б там не было людно, где тихо.
- ну можешь проехаться со мной, я уверен туда где я живу, там тебе понравится.
- а я слышал про это место?
- много раз, когда приедем, ты поймешь.

я чувствовал что водитель добрый, и поэтому было спокойно. незаметно я уснул, а проснувшись я был уже на месте. про себя подумал что жаль что не увидел название этого места, когда мы заезжали сюда.
было утро. водитель подошол ко мне и сказал:

- иди прямо, и через 50 метров увидешь поворот налево. там среди сосен возле трех подсолнухов будет деревянный домик, там она тебя ждёт.
- кто она?(а про себя подумал что про неё я ему ничего не рассказывал)
- сам знаешь кто.
- а как ваше имя? если не секрет?
- неважно. иди с миром.

я начал идти. по дороге подумал что он наверно умеет читать мысли. ведь мыпочти не разговаривали, но про то, что у меня из головы не выходит уже 43 дня наверно он догадался. или яво сне что то говорил... хз. но как она меня там может ждать ели ее нет?
подходя к этому домику я понял что выходя из дому я хотел приехать именно сюда. тут очень тихо икрасиво.
когда я открыл дверь и зашел в дом - увидел ее. меня осенило и минут 5 я ничего не мог сказать.
- еммммм... ааа где мы?
- в раю...

з Києва до Львова ми доїхали не досконало, але водії трапились круті)
стояли під Києвом десь 2,5 год, потім під Житомиром десь годину і під Ріним десь 45 хв) але водії були круті) майже рот не закривали. про подорож до Львова і про Львів я не буду роповідати, бо це не так цікаво, що трапилось з напи після ьлго, як ми вирішии вийти на трасу Н-13, яка їде через Самбір в Ужгород) нам потрібно було доїхати до села Кострино(якого нема навіть на карті) там знаходилась трбаза і Юрчега дівчина, і наша вписка на ніч. село знаходилось за 60 км від Ужгорода. до Ужгорода було десь 200-300км(здається).
нам потрібно було виїхати на початок траси(але на початок траси не ходила ні одна маршрутка, автобус і т.д. їхали приміські маршрутки до невеликих міст, які знаходяться на цій трасі.
Спочатку я домовивяс здається за 3.50 ком за двох доїхати до Вел. Любень а по дорозі нас вадій довіз вже до м. Рудки(ціна поїздки до Рудок коштує 14 грн з двох). Вийшовши з міста ми майже одразу застопили машину до Самбора. Водій нас довіз до ЖД вокзалу.
Дурга проблема була в тому, щоб вїхати з міста на трасу, так як Самбір - велике місто(50тис населення) то піти з нього пішки зайняло б багато часу і щоб вийти на трасу треба було сісти мінімум на маршрутку, яка їде в Старий Самбір(коштує 12 грн на дох),але я домовився з вождієм за 4 грн, але у нас найдрібніші гроші були - це 5 грн, але я вторгував ще гривню здачіГг)
Вийшовши в Малому Самборі ми пройшли десь 10хв по трасі(бо були щ в місті) і застопили машину, яка повезла нас приблизно 1-2 км. Водій виявився минулим автостопером, розовів нам деякі історії, проводив екскурсію по місцям, які ми проїзджали(ми бачили будинок який стоїть з 16ст. і "жидівський цвинтар")
Коли ми вийшли з машии, йшли десь 15 хв прямо по трасі і бачимо їдуть 2 чорні іномарки і за ними їде Газель(фургончик), ми починаємо голосувати. Газель обганяє 2 іномарки і зупиняється біля нас. В машині їхало 2 хлопця і 1 дівчина. слухали Шансон. Місця майже не бло, але ми светаки влізли в машину.
Водій нам сказав, що навмисно обігнав 2 машини, щоб ми сіли до нього і він нас повіз. Ще сказав, зл їде в М. Турка.
їхавши в машині, ми почали помічати засніженя гори, місцями засніжену трасу.
Коли нас вже висадили, траса була застніжена повністю. Машина забуксувала в снігу і ми з Юрчегом відразу почали її штовхати, на що водій нам посигналив взнак подяки)
Вже темніло. пройшовши трохи далі по трасі ми сфотографувались. був неймовірно гарний краєвид) Дістали хліб з майонезом, вирішили поїсти, тілкьи відламали хлібину, як бачимо машину, яка дуже повільно їде в нашу сторону. ми починаємо голосувати і вона зупиняється.
Я підбіг до машини, відчиняю двері і бачу, що тільки 1 вльне місце, бо взаду все забите яблуками...
звертаюсь до водія:
- добрий чевір, ви б не могли нас скільки-небуть провести прямо по трасі?
- я довезу вас до роз"єднання доріг і поїду в село, а ви будете чекати іншої машини і поїдете в Ужгород
- ага, дякую)
- ну сідай спереду, нехай твій друг сідає тобі на коліна.
і так ми їхали десь пів години з швидкістю приблизно 10-20 км/год. через 5 хв їхди в мене оніміли ногиГг) в машині ще було тріснуте лобове скло)
після цієї поїздки я зролзумів одну істину: якщо водій захоче тебе взяти, якзл навіть не буде де сісти в машині, то він тбе в будь-якому разі візьме)))
Було вже досить темно і з нашою швидкістю нас за ці 30 хв, які ми проїхали обігнало десь 2 машини. водій сказав, що вже на Ужгород по цій трасі вже машини не ходяь і ми так до ранку стояти будемо.
Висадили нас біля місцевої заправки. Машини вже дісно не їхали в сторону Ужгорода. Їхало тільки таксі, яке просило 80 грн до найближчого села, але ми відмовились.
Місцеві сказали, що до Волосянок(ми туди їхали, щоб сісти в електричку і на ній доїхати до села Кострино(цього села навіть на карті не було, але там є якась турбаза і там нас чекала Юрчего дівчина у якої ми повинні були переночуати)) залишилось 30км. Ми вирішили, що підемо пішки, але місцеві нам сказали: "не йдіть туди хлопці, ви там заблукаєте, бо трасу замело снігом і там один ліс. вас там вовки з"їдять".
Потім ще сказали, що тут буде їхати маршрутка до Львова і буде проїзджати через Турки(село, яке ми проїхали) і там є вокзал і звідти ми поїдемо в Село, якого теж нема на карті, Сянки, там перечекаємо і буде пересадка на електричку на Ужгород.
Ми гарно розспілкувались з чоловіком(який чекав маршрутку у Львів) і здається його дружиною. На Турки маршрутка коштувала 4 грн на двох. у нас залишалось Юрчего 200грн і мої 100 однією бумажкою і 1,54коп. Сівши в маршрутку я домовився з водієм,щоб проїхати за 1,54. до Турків. коли їхали в маршрутці в моєму портфелі ролився сік, яким ми запивали хліб з майонезом, і все там забрудив(
Коли вийшли з маршрутки Юрчег сказав, що той мійсевий дядько, який їхав у Львів сунув йому в карман 5 грн. Велике дякую йому за це. Дуже приємно знати, що є добрі люди)) я сам теж азвжди даю роші мандрівникам, або людям, у яких все вкрали і їм потрібно кудись доїхати. от і ам на шляху трапляються добрі люди)
Було десь сьома вечора. ми пішли на вркзал. Там дізнались у мсцевого, коли буде електричка на Сянки, сказали, що приблизно в 22:30. Ми сіли і закурили біді. Потім я пішов і у місцевого пацана стрільнув 2 червоні "прими" щ фільтром. Ми ще раз покуили(гидкі були сигарети, але хоч які) і пішли в вокзал поїсти. Попили, поїли, я свої мокрі шкарпетки(запасні) і укавиці повісив на батарею(яка майже не гріла) висихати.
через декілька хв вирішили трохи поспати до електрички. Так, як ми добу не спали, я думав, що засну швидко. Заснути не вийшло, бо було холодно, але хоч трохи подрмав. Коли відкрив очі, було неймовірно холодно. Я не знаходив собі місця, бо не знав куди сховатись від холоду, а вдягнувся я дуже тепло. ще як доторкнувся до голови, вона удже боліла(мабуть наелектризувалась, бо я довго не знімав 2 капюшони і шапку). потім взяв у Юрчега ЮМС і подзвонив мамі, сказати, що зі мною все добре і що ми на вписці, щоб вона не звилювалась) Згодом голова почала трохи меше боліти. подивились нагодинник, я кинув в мокрий портфель мокрі шкарпетки і кукавиці(які ніхуя навіть не підсохли на ітй батареї) і ми зайшли в електричку, яка їхала до Сянок. Зайшовши в середину ми побачили багато бидла, яке пило горілку.
в електричці було тепло і я встиг трохи і ще десь 30 хв поспати. Сянки була кінцева зупинка. Доїхали ми безкоштовно.
Коли вийшли з електрички бло десь 23:00. в Сянках був великий сніг. ступивши на нього, нога провалилась під сніг десь поколіногГ). останній раз я такий сніг бачив коли був малим(десь в 96-97році) і жив в Закарпатті. Зайшовши в середину вокзалу касирши не було на касі, сам вокзал був набагато гірше ніж в Турках. на сидіннях спали бомжі і вкривались якимись мішками з під картоплі. в Турках нам сказали, що біля Вокзалу є місцеве каФе, де можна попити кави. Ми спитали і пішли шукати цей заклад. "МРІЯ" - побачили ми таку табличку, перед входом в це кафе. Зайшовши туди відразу до нас заговорив стрьомний таксист:" хлоці, таксі не нада? Куди схоччте відвезу". ми відмовились. пройшовши трохи далі ми побачили десь 5-6 биків, які пили пиво, багато пива.
"хлопці сідайте до нас", - звертається, побачивши нас, один із биків. не дочекавшись відповіді додає: "БЛЯТЬ СУКА СІДАЙТЕ СЮДИ БО БУДУ ПИЗДИТИ НАХУЙ!!!" при цьому грюкає кулаком по столу так, що все пиво, яке там стояло, аж підскочило.
не довго думаючи я йому відповідаю:"ми на вокзал, і до вас"))
Чекати електрички до Ужгорода нам на самому вокзалі не дуже хотілось і ми вирішили попросити місцевих працівників, які прибирають електрички, почекати у них, в відділенні для працівників. нам дозволили.
Намагались ми знов заснути, але не вийшло. Холод був ще більше ніж на вокзалі в Турках. Ми сиділи на лавиці спиною до батареї. Потім я ходив десь пів години по цьому приміщенню. Чекати нам залишалось десь 1,5 год до 3:30 ночі. Тоді повинна була прийти електричка.
Згодом ми перевернули лавицю і сіли обличчям до батареї. Поклали на неї руки і обличчя. Ми трохи зігрілись і задрімали.
Коли наша електричка вде прийшла, нас розбудила жінка(працівник вокзалу) і скащала, що вже чс іти. Цієї електрички я чекав, як води в пустелі.
Ми забігли в електричку. Вона ще була не натоплена. Ми Випили сік, який у нс залишився і трохи перекусили хлібом з майонезом. Після цього я ліг на лавицю і заснув. прокиувшись в Ужгороді я зрозумів, що це був найкращий мій сон в житті. Лавицю дуже натопили і я спав неначе на пічці. Весь цей шлях із Львова до Ужгорода я наспівував пісню Цоя "пачка сигарет".

http://photo.bigmir.net/photo/3215123 - тут можна побачити деякі фото з подорожі)

Посмотри на небо,ах да,ты же слеп.
попробуй канфетку,ах да,диабет
Возьми меня нежно,но ты импотент
И что с тобой делать не знаю уж я
За большие шиши я пошла за тебя)

ПОСТ НАПИСАНИЙ ДЛЯ МОЇХ СПОГАДІВ, ВСІ, ХТО БУДУТЬ ЦЕ ЧИТАТИ НЕ ТАК ЗРОЗУМІЮТЬ, ЯК Я ЦЕ ВІДЧУВАЮ. ТЕКС ВЕЛИКИЙ І НАПИСАНИЙ ДЛЯ СУТО СВОЇХ СПОГАДАХ, І НЕ ОБОВ"ЯЗКОВО ЦЕ ЧИТАТИ) Я НЕ ОБРАЖУСЬ)
все почалось з того, як я вирішив поїхати на Зимову Ельбу(фестиваль автостоперів країн СНГ). з Києва мене ніхто не підтримав і довелось їхати самому. доїхав до Дніпра я на 3 машинах за 6 годин. стояв максимум 10 хв на трасі, що дуже круто. тим паче 2 машина була 600 мерседес)))
доїхав до Дніпра, зустрівся з друзями і пішли неа вписку до найрапрекраснішого дніпровського мобера Кашакі!)) переночували і поїхали на Ельбу. в електричці грали на гітарі, співали пісні, пили наливку, курили і т.д.. дуже кльово було. не доїхавши до кінцевої нашої станції нас висадили контролери в Новомосковську. ще сподобалось, що взагалі невілома людина запропонувала нам переночувати у неї(чоловіку 50 років) але ми відмовелись бо наш шлях був на Ельбу. йшли ми в якісь дупі по снігу, так як були п"яні то шлях здався не такий і важкий, який міг би здатись у тверезому стані... в той момент я відчував себе дуже щасливою людиною) на шляху до Ельби ми познайомились з Пітерськими стоперами Каспером, його дружиною і Славіком(які потім виявилось їздили в Китай і взагалі не один екватор об"їхаили)
розмовляли про автостоп, про Кротова(виявилось, що до нього на ельбі ставляться не дуже дружелюбно, бо він підар(це було пояснення Каспера, чому він так ставиться до Кротова)).
приїхавши на Ельбу ми впершу чергу грали в Дєбашир бол(буцали 1,5 л бутилку дуже смачногго напою, щоб прозбовтати її) потім я почав спілкуватись з однією дуже гарною людиною на прізвисько Пажарнік(завдяки цій людині у мене змінилось ставлення до життя).
виявилось, що він колись був військовим, служив в Пагранвійськах і ми дуже добре зрозуміли один одного. я,Пажарнік і Славік спілкувались першу ніч в основному про армію. були деякі недорозуміння, але взагалі в кінцевому результаті виявилось все чудово, ми всі знайшли спільну мову. перший вечір я мойже провів у спілкуванні з цими людьми. спати взимку виявилось не холодно, навіть дуже комфортно і тепло.
вранці наступив тупінг9так завжди буває). найбльше я радий був бачити вранці Пажарніка, ми з ним навіть обінялись шапками на 2 дні)))
в обід ми пішли проваоджати Ніксоїда і Бузу на електричку. чекали електрички майже годину, але кли вона приїхали і від"їзджала я, Мишь, Кашака, Гарячька проводжали електричку з голими дупами, які дивились прямо у вікно електричкигг)
потім ішовши щдодомук ми знайшли озеро, і написали на снігу(цього озера) СТРУКС, СІСЬКІ(прицьому намальовали сіські на снігу)наальовали 9 кружечків(хто не знає це символ флешмобу) і МИШЬ)
потім взяли собі по камишу і були типу шаманами)) ішовши до Ельби їхав якийсь потяг і Кашака побіг показувати йому дупу)) я, Мишь, Гарячька підтримали це і знову наші дупи побачили багато людей))
потім почали цим камишом кидатись у друг друга типу списом і т.д(почали Жечь) за 2 хв до того, як прийшли на Ельбовський Лагкрь Гарячька знайшов палицю і пртягли дівчину, яка проводжала з нами електричку(як бабуїни в мультиках притягували людей, щоб з"їсти їх).
в Лагері ми пили традіціонний ельбовський напій Дєбашир, ми тоскали дрова, несли пічьку для того, щоб зробити баню) Баню ми всетаки зробили, потім я пішов туди паритись)) круто побувати в лісі в Бані))

хто знає, з моїх друзів, у мене є маленький прапор України, який завжди зі мною був в найскрутніші моменти в житті, подорожував постійно зі мною і все теке.. ось і я вирішив цей прапор подарувати Пажарніку, бо ми з цією людиною дуже гарно зрозуміли один одного і це такий чоловік, заради якого хочелться даля жити. ось, і я подарував йьму свій прапор, а він подарував мені хрестик, який теж був на йому в найскрутніші моменти в житті. він надгнув його на мене і в той момент в мене майже потекли сльози... було настільки приємно, що це не мождна аписати словами...
я взагалі з 8 класу перестав вірити в Бога, але після того моменту, коли мені наділи це хрестик, я відчув, що Бог є) і цей момент мені дуже запам"ятається в житті, бо він є дуже важливим, тьой момент я відчував настільки неймовірне щастя, яке я навіть не відчував на концерті Блудхаунгенг(хто був на цьому концерті, той зрозуміє)... мені не хотілось чухати яйця при повній тиш в 6 ранку і слухати звук "шурх" "шурх" "шурх" і т.д..
я з Пажарніком сказав йому до зустрічі останнім. ми ще обов"язково знайдемось, зустрінемось, але ця людина стала для мене длуже важливою в житті. Щиро дякую йому за те, що він є)
коли ми джобігли до електрички я почав обдзвонювати найближчих меін людей, і казати їм Величезне Людське спасибі за те, що вони є) декому не додзвонився, але бажання було.
зараз я сиджу у Кашакі і друкую цей пост в 1:13 хв) відчуваю неймовірно щасливою людиною)
всі хто не поїхав на Украхнську ельбу багато втратили і я неймовірно щасливимй, шщо туди потрапив. обов"язково ще приїду весною! доречві я був єиний представник Києва.
особливо дякую: Паждарніку, Кашакє, Миші, Гарячьке, Ніксоїду, Бест Френду, Славє, Мар"яше, 3-ом чувакам з Новомос що підтримали мене у такий момент і внесли свій вкладок в моє життя! Щиро дякую!

сьогодні День Народження Великого українця і імхо найкращого філософа в світі Григорія Сковороди! це та людина, якою можна пишатися українцям! він є моїм вчителем в житті, я з нього, з йоголекцій беру приклад.
він сказав "що таке щастя? це улюблена справа і свобода. і для йього овсім не потрібні гроші"

Всі люди думають тільки про блага земні. Купці дурять покупців, щоб здобути грошей якнайбільш. Поміщики скуповують помістя й заводять коней закордонних. Службовці гнуться перед начальством, шоб стати више над іншими. Юристи гнуть закони на власну вигоду. Віршороби улещують вельмож віршами... А в мене одна дума не виходить з голови: як би мені розумно жити й розумно з цього світу відійти. Страшна Смерте з замахненою косою! Ти не милуєш нікого — ні царя ні селюка: ти нищиш усіх, як вогонь солому нищить. Всі тремтять перед тобою, окрім тих, хто сумління має чисте мов кришталь...

А не спеши ты нас не любить,
а не считай поюеды по дням.
Если нам сегодня с тоблй не пpожить
то кто же завтpа полюбит тебя.



sunshine (19:55:54 30/10/2007)
взагалі як воно?

Коля (19:56:18 30/10/2007)
могло бы быть и лучше


sunshine (19:57:26 30/10/2007)
воно завжди так.. завжди хочеться чогось кращого..
але треба знахоидти гарне в тому, що у тебе є, бо у іншого і того нема


Коля (19:58:17 30/10/2007)
от я і намагаюсь...


sunshine (20:00:37 30/10/2007)
прост коли втрачаєш те, о в тебе було, тді тільки цінуєш те, що в тебе було. а так не помічаєш цього.... будь-яка
дорога тобі людина може вмерти просто завтра і тільки тоді ти зрозумієш, що ти і не встиг сказати їй спасибі, і що ти не цінував ї так, як міг би цінувати


Коля (20:06:13 30/10/2007)
да, это точно(((


sunshine (20:07:48 30/10/2007)
я коли про це думаю, аж сльози навертаються....
як тільки подумаю, що завтра чи сьогодні мое померти моя мати, друзі.... це пиздець просто... ось прийде сьогодні мати додому, і обніму її сильно-пресильно і скажу їй, що дуже її люблю!



Коля (20:08:32 30/10/2007)
прикинь, только что папе позвонили и сказали что его знакомый умер


Коля (20:08:37 30/10/2007)
сослуживец


Коля (20:08:41 30/10/2007)
ты прикинь


sunshine (20:10:55 30/10/2007)
ех чувак.. я і не дивуюсь... тому і треба цінувати людей при житті, бо потім буде пізно...

- Привет, дружище. Подскажи телефон конторы, где овцу клонировали.
- Понятия не имею. А зачем тебе?
- Хочу себе четырех клонов.
- Нафига???
- Один клон будет работать на Украину, второй с друзьями пиво пить, третий о родителях заботиться, четвертый сядет на иглу и выростет шизофреником..
- А ты?..
- А я застрелюсь к чертовой матери...

вчора вперше в житті в парку шевченка цокався яйцями(своїми)
мене поперлоГг)

7:45 їдемо з одногрупниками в автобусі на пари. я думав-думав і вимовив:
- Паца!(Пацани, друзі, холпці прим. ред.) Я сьогодні вранці пойняв, що я люблю найбільше в житті! Знаєте що це?
- НЄ - в один голос сказхали Кольчік і Женчік
- 1) це спати, особливо коли будильник дзеленчить в 6 ранку, ти встаєш ,вимикаєш його і розумієш, що у тебе сьогодні НЕДІЛЯ!(я 6 днів на тиждень я встаю в 6 ранку. прим. ред.) І ти розумієш, що тобі можна спати до 12:00, а то і більше%))
2) це їсти! особливо коли ти непоївши біжиш вранці на навчання(бо трохи проспав). Грошей нема. а їяти хочеться, а остання пара закінчується в 18:50 і + гдина щою доїхати додому + 15 хв щоб підігріти щось поїсти. в таких випадках дійсно цінуєш їжу)
3) це Срать! особливо коли ти їдеш в метро з Академ містечка додому(ст.м.Лісова) і хочеш срати більше ніж жити і знаєш, що ти не посреш ще півтори години. аколи нарешті прилітаєш додому, нероззуваючись забігаєш у святиню святинь, знімаєш штани, і ще встигувши сісти на унітаз, гівно вже вилітає з твоєї сраки))
- ЄЄєєєє сказали Кольчик і Женчик і ми поїхали далі
Коли всі зібралися на Плацу я спитав у Уоучіка(Вовчік, Вова, Володимир - найкращий імй друг у групі. прим. ред.):" Уоучік, а що ти любиш найбільше в житті?" Уоучік відповідає:" Спать, хавать і срать!" :)

Самая короткая и прекрасная сказка!
Жил был один принц, который однажды спросил прекрасную принцессу: "Ты выйдешь за меня замуж?
"И она ответила: "...НЕТ!!!"
И принц жил долго и счатливо, ездил на охоту и рыбалку, каждый день встречался с друзьями, пил много пива, и нажирался в сопли, и играл в гольф, и раскидывал носки по дворцу, и не опускал крышку унитаза, и трахал служанок, соседок, и подружек, и пел в душе, и пердел когда ему вздумается, и громко рыгал, и чесал себе яйца.
Конец.